Протягом 2025 року та на початку 2026 року ми отримали багато сумних звісток. Серед наших студентів і випускників назавжди зупинилися серця тих, хто віддав життя за нашу свободу та незалежність. Кожна така новина – біль, який важко передати словами.

Дехто з наших героїв довгий час вважався зниклим безвісти, а тепер їхні імена ідентифіковані серед полеглих бійців. Для рідних і друзів це важкий шлях від невідомості до гіркої правди, втрати останньої надії.

Кожне ім’я на Алеї Пам’яті – це не просто рядок. Це життя, яке колись наповнювало аудиторії нашого коледжу, сміх у коридорах, мрії та плани, що обірвалися занадто рано. Ми пам’ятаємо їхні обличчя, їхні історії, їхню відвагу.

Ми висловлюємо щире співчуття родинам і близьким, розділяючи їхній біль. Алея Пам’яті продовжує рости, і з кожним новим ім’ям ми вкладаємо в серце пам’ять про героїв, які назавжди залишаться частиною нашої родини Гідроколеджу.

Ось їх імена:

Віталій ДУДАРЄВ, 15.11.1986

В  2007 році закінчив коледж  (спеціальність БМО). 25.02.2022 Віталій добровольцем пішов на військову службу до територіальної оборони м. Запоріжжя. У березні 2022 р. вступив до лав ЗСУ. Боронив  Оріхів, Донецьк, Харків. Під Харковом отримав  вогнепально-осколкові поранення голови, 13 днів боровся за життя. 21.10.2024 не приходячи в свідомість помер.

Владислав СУЛІМ, 01.08.1997

Випускник 2016 року, знову БМО. З перших днів війни став на захист Батьківщини. З рідної Розумівки був відправлений на Донецький напрямок, був оператором механізованої роти, відчув на собі найзапекліші бої перших місяців війни. Загинув 23.06.2022 біля с. Єгорівка на Донеччині.

Олександр ДУДКО, 16.12.1978

Випускник 1998 року (спеціальність ГТБ).  Ще з  серпня 2015 пішов добровольцем в АТО. Служив в 37-му окремому мотопіхотному батальйоні «Запоріжжя» 55-ї артилерійської  бригади на Донецькому напрямку, потім повернувся до мирного життя. Але з 2022 року – знову в строю: 110-та окрема бригада територіальної оборони на Запорозькому, Сумському та Куп’янському напрямках. Важке поранення. 27.09.2025 Олександр помер в шпиталі.

Олексій ПАВЛОВ, 14.02.1977

Випускник 1996 (спеціальність МГУ). На війні з перших днів. Служив у 142-й окремій механізованій бригаді, яка виконувала бойові завдання на найважчих ділянках Донецького напрямку. З травня 2025 року Олексій вважався зниклим безвісти. До останнього рідні сподівалися на диво. В лютому 2026 тіло Героя було ідентифіковане і рідні змогли його поховати. Офіційна дата смерті – 26.05.2025.

Максим БІЛАН, 18.05.1978

Випускник 1997 (спеціальність БМО). На війні з перших днів, після підготовки в навчальному центрі боронив Батьківщину на Покровському напрямку. Під час запеклих боїв біля с. Новомихайлівка на Донеччині в 2023 перестав виходити на зв’язок і вважався таким, що пропав безвісти. В 2025 його тіло було ідентифіковане і його змогли поховати в рідному місті.

Сергій СИДОРЕНКО, 24.09.1972

Випускник 1991 (спеціальність БМО). Став до лав Збройних Сил України в травні 2025. Був водієм-сапером інженерно-дорожньої роти. Виконував бойові завдання на Запорізькому, Харківському та Донецькому напрямках. Загинув у місті Слов’янськ 15 лютого 2026.

Андрій ЦУПКО, 12.09.1999

Назавжди наш студент (спеціальність ГМ), в цьому році повинен був захищати диплом. Зустрів війну, перебуваючи на строковій службі в одній із військових частин м. Рівного. З початком повномасштабного вторгнення Андрія перевели у 128 окрему гірсько-штурмову бригаду. Тоді ж він отримав дозвіл від командування на вступ до коледжу. Навчався за індивідуальним графіком.  У 2025 році його нагородили медаллю військової доблесті «За хоробрість у бою». 26-річний солдат Андрій Цупко загинув 29 січня внаслідок штурмових дій російських військ у Запорізькій області.

Ми пам’ятаємо кожного. Ми шануємо кожного. І ніхто не буде забутий.