Серед визначних подій XX століття в Україні була велика епопея зведення Дніпрогесу. Цій акції рукоплескали люди в багатьох країнах світу. На базі дешевої електроенергії Дніпрогесу почав швидко розвиватися Запорізький індустріальний комплекс, це вимагало підготовки великої кількості спеціалістів різних галузей промисловості.
На прохання молодих працівників станції на базі Дніпрогесу в 1935 році було відкрито Дніпровський вечірній енерготехнікум для підготовки спеціалістів з експлуатації станції.
46 юнаків та дівчат почали навчання без відриву від виробництва.
Перші декілька тижнів обов’язки директора виконував інженер Дніпрогесу Черницький Петро Феофанович. Але першим, офіційно призначеним директором, став Кузьомін Іван Никифорович (1935-1937).
В довоєнний період посаду директора також обіймав також Бухтєєв Олександр Іванович (1937-1941). Заступник і у першого і у другого директора був Козаков Леонід Якович.
В цей час технікум не мав спеціально обладнаного постійного приміщення, за шість років двічі змінював свою адресу: з 1935 по 1937 рік – знаходився в приміщенні середньої школи № 23 по вул. Кияшка, 16-а (тепер там розташований Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій)
з 1937 по 1941 рік в приміщенні барачного типу колишньої пожежної школи по вул. Каховській, 37 (до повномасштабного вторгнення в цьому будинку було розташоване затишне кафе).
Існувала лише вечірня форма навчання.
По спеціальностям Центральні електричні мережі і Монтаж гідроенергетичних установок було підготовлено близько 300 фахівців.
У 1941 році технікум готувався до другого випуску спеціалістів, але захист дипломних проектів довелося відкласти – почалася війна. Пішли на фронт директор, його заступник, викладачі, і студенти технікуму.
