22 січня 1918 року незалежність була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради, а через рік, в 1919 році, в цей же день на Софійській площі у Києві відбулося офіційне об’єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки. Так вперше за багато століть історичні українські регіони об’єдналися в одну державу.
На жаль, фактично об’єднання республік УНР і ЗУНР не відбулося, але сам процес проголошення позначився на політичній ситуації в країні.
За часів радянського режиму День Соборності не відзначався, більше того – будь-яка згадка про нього знищувалася, цей день вважали «контрреволюційним святом». Перше офіційне святкування відбулося в 1939 році, у місті Хуст, столиці Карпатської України. Тоді ці землі перебували у складі Чехословаччини. На демонстрацію вийшло понад 30 тисяч українців – так День Соборності став наймасовішим заходом українців за 20 років.
На державному рівні День Соборності України вперше відзначили в 1999 році після указу чинного президента країни Леоніда Кучми. Однак в 2011 році указом президента Віктора Януковича День Соборності був скасований на офіційному рівні, як і День Свободи 22 листопада – замість них 22 січня був заснований День соборності і свободи. Втім, уже в 2014 році президентським указом Петра Порошенка День Соборності України був відновлений.
Головна традиція в День Соборності – це живий ланцюг, який українці вибудовують, символізуючи об’єднання українських земель і державну єдність. Історія цієї традиції починається в 1990 році – тоді живий ланцюг простягнувся з Києва до Львова та Івано-Франківська, Стрия, Тернополя, Житомира та Рівного. За різними оцінками, участь в акції взяли близько трьох мільйонів чоловік.
Відтоді це стало доброю традицією, яку щороку влаштовують у різних куточках України. В Запоріжжі, як і у інших містах, 22 січня таким чином «з’єднують» два береги Дніпра – лівий і правий, символізуючи об’єднання Сходу і Заходу України.
22 січня 2023 року у своєму привітанні до свята президент Володимир Зеленський, зокрема, сказав, що історична подія акту злуки УНР і ЗУНР передала наступним поколінням українців дві мудрості – якщо не припиняти боротьбу, рано чи пізно єдину й незалежну державу буде відновлено, якщо не досягти справжньої єдності, незалежність буде втрачено.
Президент зауважив, що в українців більше немає чужих міст, сіл, вулиць, адже кожне місто, село, вулиця, – рідні.
«І бійці з Києва, Львова, Кривого Рогу, Житомира, Луганська та багатьох інших міст б’ються за Маріуполь, Куп’янськ та Ізюм. А бійці з Ізюма, Куп’янська й Маріуполя та багатьох інших міст б’ються за Авдіївку, Бахмут і Соледар. І всі разом захищають Київ. І всі разом захищають Харків. І всі разом звільняють Херсон. І всі ми разом, хоч би де народилися й де зростали, кажемо сьогодні: я захищу мою Україну. Мою соборну. Моє Закарпаття, мою Волинь, моє Поділля, мою Таврію, мою Сіверщину, моє Полісся, мою Наддніпрянщину, мій Донбас, мою Галичину, моє Придніпров’я, мою Слобожанщину, моє Приазов’я, мою Буковину і, звісно, мій Крим.»